Справжнє українське весілля починалося ще задалеко до власне шлюбу. Приготування, випікання короваїв, заплітання віночків - усе це вводило у особливий святковий стан передчуття найбільшого свята в житті, і одночасно готувало інших неодружених дівчат до їхньої жіночої долі.

Міжнародний жіночий день має давні традиції. Виявляється, його відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині. Перші отримували подарунки від чоловіків, другі - вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести - хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи.

Коровай як обрядовий атрибут має глибокі традиції. У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну язичницьку страву, яка засуджувалась офіційними церковними колами. Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури і навіть зміцненню його символічного статусу.

День Святого Валентина має багато різних обрядів та традицій. І в кожній країні вони різні. Але в усіх країнах світу в цей день дуже популярно брати шлюб і влаштовувати весілля.

Дехто навіть стверджуює, що цього дня жінка може підійти до чоловіка, що їй подобається, і ввічливо попросити його одружитися з нею. Якщо він не готовий до такого рішучого кроку, то повинен подякувати за надану честь і подарувати жінці шовкове плаття, а собі шовковий шнурок з нанизаним на нього серцем. У деяких країнах незамужнім жінкам кохані дарували одяг. Якщо дівчина прийняла подарунок, значить, вона згідна вийти заміж за цю людину.

Існує багато легенд, пов'язаних з ім'ям Святого Валентина, - "винуватця" свята всіх закоханих, що наближається.

Одна з них свідчить: християнський священик Валентин жив в III столітті і прославився тим, що таємно поєднував шлюбом усіх закоханих, не дивлячись на заборону римського імператора Юлія Клавдія II. Коли таємниця розкрилася, він представ перед префектом Риму і був засуджений до мученицької смерті, що і відбулося 14 лютого 269 (270) року.

Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Цього дня 30-річний Ісус був охрещений Іваном Предтечею у водах річки Йордан. Свято називається Богоявленням, адже людям тоді явився Господь у Трійці: Бог-дух святий злинув над Христом, як голуб, а голос із неба мовив: «Це - Син Мій улюблений!».

Колись, ще до християнства, в Україні, у день зимового сонцестояння люди знали, що це є переломний період у природі. В цей час йде гостра боротьба добра і зла, постають поруч кінець і початок, бо 25 грудня день найкоротший, а ніч - найдовша. Давня людина вважала, що за народними легендами в цю ніч відкривається світ (світ богів - небесний, світ людини - земний, світ підземних багатств та померлих предків - підземний). 25 грудня сонце вмирало, але потім знову народжувалося.

Нині в країнах європейської культури (а це добра половина світу) Новий рік відзначається за неодмінної участі зеленої красуні - ялинки, з Дідом Морозом, Снігуронькою, іншими казковими героями. Коріння звичаю сягає сивої давнини. Обряд прикрашання і вшановування ялини (не сосни, до речі, а саме й тільки ялини) існував ще у давніх германців і зафіксований у римських історико-літературних джерелах. З часом і приходом християнства поганські обряди забулись, а звичай залишився, хоч і в дуже зміненому вигляді.

Це чудове свято припадає на 19 грудня. Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089 р.р. за часів князя Всеволода Ярославовича.

З давніх давен дівчата полюбляли ворожити на свого судженого, на своє майбутнє і робилося це перед святами. Далі піде мова про ті дівочі ворожіння, що робилися на свято Андрія, у ніч на 13 грудня.