Якщо ви не знаєте, що казати у такій ситуації або хочете, щоб Ваша промова відповідала звичаям на всі практично 100% - тоді спеціально для Вас ми підготували сценарій сватання згідно українських звичаїв та обрядів.

Оскільки наша країна велика, то і звичаїв у неї теж дуже багато. І у кожному регіоні нашого краю вони різні. Нехай навіть традиції і схожі, але відмінності в регіонах спостерігаються. От наприклад на Закарпаті при сватанні дівчини сват розхвалював наречену такими словами: "Вона не жовтокоса, не чорноока, але така, як красна квітка, як золотий вінок, як коштовний камінь, як зоря на небі, як роса на сонці".

Кожному українському весіллю передували дошлюбні обряди, важливим компонентом яких була ритуалістика молодіжного спілкування. Українці кажуть: Як склався у людини шлюб, так піде і все її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, яке надавали шлюбу й сім'ї, особливо у минулому, коли одружувалися на все життя і тільки з однією людиною. Тож момент вибору судженого був дуже відповідальним. У виборі шлюбного партнера перепліталися різні інтереси. Дівчина прагнула зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки жадали помічника у домі, громада - голову міцного господарства.

Після Великодньої неділі неминуче надходить Обливаний понеділок. Є така традиція в нашого народу. В давні часи вона символізувала доволі відвертий спосіб залицяння. Як відомо, життя передається через рідину. От і хлопці, які симпатизували цілком конкретним дівчатам, у такий символічно-еротичний спосіб демонстрували пасіям власні почуття. Упродовж століть цей звичай трансформувався в доволі вишуканий спосіб - дійшло до обприскування гарненьких обраниць парфумами.

Писанки - пофарбованi або орнаментованi курячi яйця. Виготовлення писанок пов'язувалося з дохристиянським народним звичаєм зустрiчi весни, пiзнiше - з Великоднем. Цей вид народного мистецтва поширений у багатьох слов'янських народiв, зокрема й українського. Писанка, яка з прийняттям християнства стала символом Христового Воскресіння використовується в релігійних обрядах і відіграє в них велику роль.

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним". У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо "будуть гіркі".

У весільній обрядовості українців збереглося чимало прадавніх язичницьких елементів, які часто вже втратили свій первісний смисл, але народ їх дотримується за традицією, «бо так треба». Вважалося, що шлюб буде щасливим тільки в тому випадку, коли молоді та їхня численна рідня виконають певні ритуали з походами, танцями, піснями, діями, примовками тощо. Прийоми цієї весільної магії збереглися в Україні аж до XX ст.

Цікаво відбувається в українців сватання. Старости, заходячи в хату, де живе дівчина, "шукають" куницю, білицю тощо. Відтак старости й запрошені гості біля столу бавляться, а коли вже набавилися, встають з-за столу, хрестяться і вголос моляться, потім сідають на хвилину і, уклонившись тим, що сиділи ліворуч і праворуч, встають знову всі разом і, звертаючись до ґаздів, говорять: "Дай, Боже, здоров'є та ласку Божу, абисте діждали і до найменшого старостів приймати, а померлим дай, Боже, царство небесне, а вам продовжи, Господи, віка, вменчи гріха, амінь!"

1 квітня - цей день не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається в Україні, Росії, Німеччині, Англії, Франції, в Скандинавії, і навіть на Сході. В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. У цей день кожний готовий пожартувати над іншими, ніхто не застрахований від розиграшів і навіть самі серйозні та похмурі люди мимоволі посміхаються.

Справжнє українське весілля починалося ще задалеко до власне шлюбу. Приготування, випікання короваїв, заплітання віночків - усе це вводило у особливий святковий стан передчуття найбільшого свята в житті, і одночасно готувало інших неодружених дівчат до їхньої жіночої долі.