Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше - обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок.

Цікавим звичаєм в українців був такий, що дозволяв дівчині одружити на собі будь-якого парубка, який їй сподобався! От уявляєте собі: пригледівся Вам симпатичний хлопець, який не дуже й то звертає на Вас своєї уваги, імені якого Ви навіть і не знаєте! Але не біда: дівчина має право прийти до хати коханого (вибирається той час, о котрій цілком ймовірна присутність усіх родичів хлопця разом з ним самим) і фактично пропонує укласти з нею шлюб!

Коровай - це священний хліб, що має дуже велике ритуальне значення і що, без жодного сумніву, фігурував колись як жертвенна річ.

В давні часи шлюбному обряду передував обряд заручин, який був цивільним актом і здійснювався згідно з місцевими звичаями і настановами (звичайно, наскільки це було припустимо для християн). Заручини здійснювалися святково в присутності багатьох свідків, які засвідчували шлюбний контракт. Останній являв собою офіційний документ, який визначав майнові та правові взаємовідносини подружжя.

Купуючи перстні на весілля, ми навіть не замислюємося, звідки з'явилася ця традиція. Ми, звичайно, знаємо, що це символ, який підтверджує подружній статус, що, обмінюючись кільцями, молоде подружжя зобов'язується любити і бути вірними один одному. Але що розуміли під заручинами наші предки, і для чого носили перстні раніше, знають напевно не багато.

Уляна Масляник народилася в місті Самбір на Львівщині в сім'ї акторів, які династією підтримували театральне мистецтво.

Наскільки ж багатий наш фольклор на звичаї! Окрім сватання, заручин, розглядин ще й існують змовини. А проводились вони так: молодий приводить до молодої десять людей зі свого роду, батько молодої благославляє свою дочку кликати на змовини свій рід, а молодшого саджає за столи і пригощає. Потім сходяться парубки й подруги молодої. А молодий ставить могорич, а дівчина, його наречена, частує гостей.

За умов урбанізації та великого впливу Інтернету, ЗМІ, різних соціальних груп, за умов просто вседозволеності та звільнення від пережиток минулого втрачаються, на нашу думку, моральні цінності: створення сім'ї, народження дитини, її виховання.

Перейдемо до такого цікавого звичаю: умикання нареченої від нареченого. Цей обряд має глибокі корені, що сягає в далеку сивину століть. Цей звичай був поширений у слов'ян.

У домовлений час наречений разом зі свідком, сватами, батьками і рідними під'їжджає до будинку чи під'їзду, де живе наречена. Цей "весільний поїзд" зустрічає дружка (почесний свідок з боку нареченої), яка й організовує викуп нареченої.