Другим місяцем літа в Україні вважали липень (хоча південні слов'яни називали "липнем" або "липаком" шостий місяць року - наш червень). Назва ця походить від лип, якими українці здавна обсаджували свої поселення та супутніх промислів. Цвіт липи був цілющим лікарським та медоносним засобом, а деревина - сировиною для художнього та господарського різьбярства. Саме в липні пасічники приступали до липового медозбору, а цей мед називали "липцем". Паралельно вживали й назву "июль" (від імені римського імператора Юлія Цезаря, який запровадив т.з. "Юліанський календар") та інші регіональні назви "илевей", "илюх", "грозовик", "білень", "косень".

Якщо ви цікавились звичаями про весілля за народними звичаями, чи просто уважно дивилися фільми, в яких зображувалися весілля в старовину, то напевно ви згадаєте гільце - вишнева гілочка чи соснове деревце, що прикрашене калиною, рутою, барвінком, позолоченими горіхами, маленькими свіками і барвистими стрічками і встромлене в хліб.

Зелені свята - дуже давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю.

Оскільки наша країна велика, то і звичаїв у неї теж дуже багато. І у кожному регіоні нашого краю вони різні. Нехай навіть традиції і схожі, але відмінності в регіонах спостерігаються. От наприклад на Закарпаті при сватанні дівчини сват розхвалював наречену такими словами: "Вона не жовтокоса, не чорноока, але така, як красна квітка, як золотий вінок, як коштовний камінь, як зоря на небі, як роса на сонці".

Кожному українському весіллю передували дошлюбні обряди, важливим компонентом яких була ритуалістика молодіжного спілкування. Українці кажуть: Як склався у людини шлюб, так піде і все її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, яке надавали шлюбу й сім'ї, особливо у минулому, коли одружувалися на все життя і тільки з однією людиною. Тож момент вибору судженого був дуже відповідальним. У виборі шлюбного партнера перепліталися різні інтереси. Дівчина прагнула зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки жадали помічника у домі, громада - голову міцного господарства.

Після Великодньої неділі неминуче надходить Обливаний понеділок. Є така традиція в нашого народу. В давні часи вона символізувала доволі відвертий спосіб залицяння. Як відомо, життя передається через рідину. От і хлопці, які симпатизували цілком конкретним дівчатам, у такий символічно-еротичний спосіб демонстрували пасіям власні почуття. Упродовж століть цей звичай трансформувався в доволі вишуканий спосіб - дійшло до обприскування гарненьких обраниць парфумами.

Писанки - пофарбованi або орнаментованi курячi яйця. Виготовлення писанок пов'язувалося з дохристиянським народним звичаєм зустрiчi весни, пiзнiше - з Великоднем. Цей вид народного мистецтва поширений у багатьох слов'янських народiв, зокрема й українського. Писанка, яка з прийняттям християнства стала символом Христового Воскресіння використовується в релігійних обрядах і відіграє в них велику роль.

1 квітня - цей день не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається в Україні, Росії, Німеччині, Англії, Франції, в Скандинавії, і навіть на Сході. В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. У цей день кожний готовий пожартувати над іншими, ніхто не застрахований від розиграшів і навіть самі серйозні та похмурі люди мимоволі посміхаються.

Міжнародний жіночий день має давні традиції. Виявляється, його відзначали ще в Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині. Перші отримували подарунки від чоловіків, другі - вихідний. І ті, й інші вирушали до храму Вести - хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи.