Весілля - стародавній звичай, що іде своїми коренями в далеке минуле і являє собою унікальне дійство з елементами театральності. Як фольклорне явище, воно містить у собі величезний потенціал народу, відбиваючи його менталітет і пріорітети. На нашій землі воно існує вже багато років і у нинішній час весілля в українській фольклорній традиції не втрачає своєї актуальності.

Перейдемо до такого цікавого звичаю: умикання нареченої від нареченого. Цей обряд має глибокі корені, що сягає в далеку сивину століть. Цей звичай був поширений у слов'ян.

У домовлений час наречений разом зі свідком, сватами, батьками і рідними під'їжджає до будинку чи під'їзду, де живе наречена. Цей "весільний поїзд" зустрічає дружка (почесний свідок з боку нареченої), яка й організовує викуп нареченої.

На словосполучення "шлюбний контракт" на Заході уже давно ніхто не реагує істерикою з криками "Ти мене не любиш!", "Ти мені не довіряєш!", не б'ється в конвульсіях і не заявляє, що справжні почуття паперового підтвердження не потребують. У нас же досі до шлюбного контракту ставляться як до модної "західної штучки". Зате потім, коли доходить до реального розлучення, хтось стогне, що його пограбували, обдурили, залишили ні з чим. Починаються скандали, крики, поділи майна, навіть витрачених грошей на весілля, інколи доходить до судових розбірок...

У народі кажуть: "Що не край - то звичай, що не вулиця - то обряд". От наприклад, на Слобожанщині у двері палицею у двері староста не стукає, а лише пальцем тричі у віконце. А молодий залишився біля дверей. І така розмова велася на сватанні між старостами та господарем дому:

Більшість весільних традицій Англії сформувалися до вісімнадцятого сторіччя. І з цього часу в основі подружжя лежить все-таки кохання.

Осінь, як кажуть, - пора весіль. Пишний український весільний обряд ще добре зберігається в пам'яті старших людей, однак усе менше чути на весіллях традиційних пісень, все частіше замість старшого боярина весіллям керує найманий за гроші. Утім із того часу, як наші далекі пращури перестали "умикаті собіє жон", попри пропаганду "вільного кохання" й громадянських шлюбів, попри постійні звинувачення у "відсталості", шлюб і весілля для більшості наших співгромадян залишаються бажаним ритуалом, а для декого й таїнством.

У кожної пари можуть бути свої аргументи на користь тієї або іншої пори року. Проте орієнтуватися в перевагах і недоліках кожного сезону просто необхідно, щоб в останній момент не зіткнутися з несподіваними труднощами. А вони, запевняємо Вас, можуть з'явитися.

Як правило, наречені вибирають до сукні взуття білого кольору. Хоча туфлі можна підбирати і під тон тканини або обробки. Якщо сукня пастельних тонів, то краще придбати взуття в тон наряду.