Жінки, які не взяли прізвище чоловіка… заробляють більше

Дебати про те, чи повинні жінки брати прізвище чоловіка після весілля - це одна з найважчих і безнадійних битв у світі фемінізму. Публічні заяви про те, що це сексистська традиція, точно обрушать на Вашу голову тонну відповідей на її захист.

Причини, які жінки наводять для того, щоб виправдати зміну прізвища, різні (багато жінок говорять про те, що їм не подобається власне дівоче прізвище - це змушує задуматися про те, чому тільки у жінок є «погані» прізвища, від яких вони так хочуть позбутися). Однак майже ніколи жінки не говорять про те, що змінили своє прізвище за традиційною причиною - щоб показати світу, що чоловік - це голова сім'ї. А позаяк ті, хто слідує традиції, постійно заперечують, що вона полягає в демонстрації підпорядкування - дискусія зазвичай затухає без особливих результатів.

У виданні Pacific Standard Деніел Луцер (Daniel Luzer) вирішив вивчити цю традицію, при цьому провівши власне дослідження. Як і очікувалося, молоді жінки сьогодні набагато частіше зберігають своє дівоче прізвище при заміжжі, ніж їхні бабусі: зараз цей показник становить близько 30%, в той час як лише 9% жінок, яким зараз за 60, зберегли своє дівоче прізвище. На думку Луцера, для молодих жінок це, скоріше, є відображенням необхідності зберегти професійну та кар'єрну ідентичність, а не їх ідеологічну прихильністю до фемінізму (при цьому, звичайно ж, професійна ідентичність у цих жінок і з'явилася завдяки фемінізму). Однак дійсно привертають увагу дані про те, як зміна прізвища (або збереження дівочого прізвища) впливає на те, як Вас сприймають інші.

У 2010-му році голландські дослідники спробували вивчити, як люди сприймають жінок, які змінили своє прізвище, вийшовши заміж, і тих, хто залишив своє дівоче прізвище. Вчені виявили величезні відмінності. Луцер наводить цитату з їх дослідження, проведеного в 2010-му році: «Жінка, яка взяла прізвище партнера ... вважалася більш турботливою, більш залежною і менш розумною, більш емоційною, менш компетентною і менш амбіційною у порівнянні з жінкою, яка зберегла свою прізвище. Жінка з власним прізвищем, з іншого боку, сприймалася як менш турботлива, але більш незалежна, амбітна, розумна і кваліфікована».

І хоча хочеться назвати такі реакції безпідставними стереотипами, в 2009-му році американські вчені виявили, що існує значний зв'язок між зміною прізвища та дотриманням інших традицій в питанні гендерних ролей. Як пише Луцер, «чим старшою є наречена і чим краща її робота, тим вірогідніше, що вона залишить своє прізвище». (При цьому представниці молодших поколінь частіше виходять заміж пізніше, ніж їхні бабусі, а чим довше Ви чекаєте, тим вища ймовірність того, що Ви збережете своє дівоче прізвище). Чим релігійніша наречена, тим імовірніше, що вона змінить прізвище. І хоча не всі релігії проповідують підпорядкування жінки - в дослідженні всередині «релігійних» груп було багато варіацій залежно від релігії - той факт, що багато релігій все ж говорять про підпорядковану роль жінки, швидше за все пояснює цей взаємозв'язок. Іншими словами, жінки, які не змінили своє прізвище, вважаються більш незалежними, тому що, як демонструє статистика, так воно і є. Звичайно, американські вчені не змогли виміряти такі абстрактні поняття, як розум або дбайливість, однак зв'язок між зміною прізвища та такими якостями, як амбітність і незалежність, є більш підтвердженим.

Різниця в сприйнятті має значення і на індивідуальному рівні: голландські вчені виявили, що ті жінки, які зберегли своє дівоче прізвище, частіше знаходять роботу і отримують за неї більш високу зарплату, часом заробляючи на 500 доларів за місяць більше. При цьому жінки, які зберігають своє прізвище, вважаються менш турботливими, хоч і більш розумними і незалежними. Це і пояснює, чому деякі жінки продовжують змінювати прізвища при заміжжі, і чому так складно відверто обговорити це питання.

Традиційна модель демонстрації прихильності жінки до чоловіка полягає в прийнятті жінкою підпорядкованої ролі. Більш рівноправна модель пари все ще нова і, чесно кажучи, знаходиться на «експериментальному» рівні. Як показують дослідження, хоча чоловіки і заперечують, що відчувають «загрозу», коли їх партнер-жінка досягає успіху, багато їх них на підсвідомому рівні все ж відчувають це почуття. На інтелектуальному рівні ми розуміємо, що абсолютно несправедливо очікувати від жінок того, що вони придушать свою індивідуальність заради партнерів, однак на емоційному рівні цей тиск все ще існує.

Як зазначає Луцер, молоді покоління більш лояльно ставляться до збереження жінкою дівочого прізвища. Це може означати, що в міру того, як кожне нове покоління чоловіків стає більш звичним до незалежної ролі жінки, знижується і невидимий тиск на жінок, який змушує їх змінювати своє прізвище, щоб продемонструвати вірність партнеру.

А поки це відбувається, жінкам, які стоять перед подібним вибором, добре було б врахувати додаткові 500 доларів на місяць перед прийняттям остаточного рішення. Ця сума - прекрасний аргумент, який може схилити чоловіка до Вашого рішення не змінювати своє прізвище.

Переклад з англійської статті: Women Who Take Their Husband’s Name Perceived as Less Competent but More Caring