Символіка квітів в українській традиції

Споконвіку шанують в Україні квіти. Предки українців обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти постійні супутники нашого життя. Вони на клумбах, у кімнаті, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель.

А ще квіти в українському національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують доброту, щирість душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока.

Та особливим оберегом в Україні завжди був і вінок. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому чарівна сила, що біль знімає, силу береже. Плетіння віночка - то своєрідна наука.

Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них оберегом.

Культура українського народу незвичайна, унікальна. До нашого часу збереглося багато свят, звичаїв, обрядів, і майже в кожному почесне місце займають квіти. такі звичаї: класти у першу купіль різні духмяні квіти; у купіль хлопчика клали любисток, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривим; у купіль дівчинки клали ромашку, щоб рум’яною була, калину, щоб красивою була, любисток, щоб люб’язною була.

Про красиву дівчину говорять: «Вона така гарна, наче в любистку купана. Шкіра біленька, ніжна, коси шовкові».

Найпочесніше місце в українській хаті завжди відводилось освяченим рослинам. В українського народу три свята: Івана Купала, Маковія, Ромашка Трійця, на які святять квіти.
Увагу людей завжди привертала яскрава краса маків.

Ця гарна квітка стала символом дівочої вроди. Парубки чіпляли маки у петличку.

Червоний колір квітки символізував щирі й чисті почуття.

Вважалося, якщо людина «доторкнеться» до живої природи, вона набереться сил і здоров’я.

Ось так щиро, чуйно і вдячно оспівана краса квітів. Без тієї краси люди не уявляли життя, що й спонукало їх берегти цей безцінний дар природи. Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.