Питання збереження нематеріальної культурної спадщини України

Процес глобалізації і той негативний вплив, який він чинить на культурні традиції, в тому числі і нематеріальну культурну спадщину, залишається однією з головних проблем сучасності. Однак існує і ряд інших проблем, тісно пов’язаних з навколишнім середовищем, які в сукупності ставлять під загрозу існування форм нематеріальної культурної спадщини: технічний прогрес і модернізація всього світу, процеси міграції та урбанізації, демографічні та економічні кризи, глобальні екологічні проблеми і багато інших чинників. Саме тому сьогодні головним завданням залишається виявлення, збереження та популяризація цих форм нематеріальної культурної спадщини.

Потреба в збереженні нематеріальної культурної спадщини полягає у наступному:

• по-перше, нематеріальна культурна спадщина є етностворюючой частиною національної історії та спадщини;
• по-друге, збереження нематеріальної культурної спадщини означає збереження національної культури в умовах глобальної уніфікації;
• по-третє, нематеріальне етнокультурна спадщина, становить мозаїку скарбниці культурного різноманіття людства;
• по-четверте, збереження нематеріальної культурної спадщини означає збереження аксіологічного джерела, звідки люди черпають ідеї і натхнення для існування і збереження як виду на планеті.

Збереження нематеріальної культурної спадщини не є самоціллю, а направлено на задоволення глибинної потреби людей в почутті прекрасного, в художньому самовираженні.

Нематеріальна культурна спадщина окремої країни є частиною спільної спадщини людства в різних областях діяльності, потужним засобом зближення народів, етнічних груп і затвердження їх культурної самобутності.

Конвенція ЮНЕСКО 2003 року «Про охорону нематеріальної культурної спадщини» покликана зберегти цю тендітну спадщину, забезпечити її життєздатність і створити умови для повного розкриття її потенціалу в інтересах сталого розвитку. За Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003 р.) [1] до нематеріальної культурної спадщини належать:

• звичаї, форми виразу та представлення, які проявляються в усній традиції, традиційній музиці, танцях, театрі, звичаях, обрядах, святах, знаннях, що відносяться до природи і всесвіту;
• традиційні ремесла, а також предмети й культурні простори, які визнаються частиною культурної спадщини, передаються із покоління в покоління, постійно відтворюються, формують почуття самобутності й наступності, а також узгоджуються з міжнародно-правовими актами з прав людини.

Загальновідомо, що цей перелік не є закритим, і це наділяє будь-яку державу можливістю долучити до нього ті об’єкти, які вона вважає за необхідні та вжити всіх заходів щодо їх збереження, навіть якщо його немає в переліку.

Однак під захистом вище наведеної міжнародної організації знаходяться також звичаї, свята, культурні традиції і навіть їжа. Важливою складовою нематеріальної культурної спадщини багатьох народів світу є національна кухня, кулінарні традиції. Традиційна українська кухня складається з вікових кулінарних прийомів та звичаїв громади предків, що означає колективну участь всієї громади від вирощування врожаю до його приготування способами, які сприяють підвищенню харчової цінності.

Україна також приваблює чисельних туристів не тільки історико-культурними та унікальними природними пам’ятками, а й національними стравами, українськими традиціями гостинності. Українська кухня – це характерний стиль кулінарії, практика та традиції, пов’язані з українською культурою, кулінарним мистецтвом країни. Відмінною рисою української кухні є складна термічна обробка якої піддаються багато харчових продуктів – спочатку їх смажать або відварюють, а потім тушкують або запікають [2]. Ця складна термічна обробка дозволяє зберегти аромат страв і надає їм соковитості. Особливо смачними та корисними є страви з м’яса та овочів – капустяні булочки з м’ясом, волинські крученики, яловичина смажена з буряком тощо.

Деякі страви мають багатовікову історію, наприклад, український борщ. Літописи та інші писемні пам’ятки, а також археологічні розкопки, свідчать про багатство і різноманітність їжі, яку споживало населення Середньої Наддніпрянщини в період Київської Русі. Крім продуктів переробки зерна і різних овочів, до «меню» входило м’ясо свійських тварин (свиней, овець, кіз, корів, телят) і птиці (курей, гусей, качок, голубів, тетеревів і рябчиків). З диких звірів найчастіше використовували для харчування диких свиней (вепрів), зайців. З овочів використовували свіжу й квашену капусту, буряки, редьку, моркву, огірки, гарбузи. Це був початковий період формування української національної кухні.

За даними опитування іноземних туристів, що прибули на Євробачення в Україні в 2017 році, 34% іноземців стали асоціювати Україну насамперед з «гостинністю і позитивними людьми» та національна кухня багатьом припала до смаку – вареники і борщ сподобалися 85% опитуваних, котлета по-київськи – 50% [3].

В сучасних умовах, в контексті сталого розвитку, дуже важливо зберегти цінність української національної кухні, як одного із основних елементів нематеріальної культурної спадщини України. На нашу думку, це можна зробити багатьма способами, одним з яких є популяризація української національної кухні серед іноземних туристів, що відвідують нашу країну та проживають у готелях та харчуються у ресторанах при даних готелях. Слід все більше і більше відходити від зарубіжних національних кухонь та впроваджувати українське меню у ресторанних комплексах при готелях, у звичайних ресторанах України, пансіонатах, баз відпочинку, місцях, де найбільший потік іноземних туристів, тощо.

Статусом «етноресторан», за європейськими стандартами, позначаються потужні харчувально-рекреаційні заклади, набір страв в яких формується за національно-культурною специфікою з урахуванням конкретної регіональності.

Незважаючи на обширність територіальної площі нашої держави (603,7 тис. км² , тобто 5,7% території Європи і 44% території світу), відмінність природних умов й специфіки культурно-історичного розвитку різних регіонів, українська кухня концептуально є цілісною за добором харчової сировини та принципами її традиційної кулінарної обробки. Слід зазначити, що українською кухнею запозичені чимало технологічних прийомів німецької, угорської, татарської, турецької та інших кулінарних шкіл, пристосувавши їх до українського смаку.

Сьогодні існує декілька закладів гостинності, де панує справжня українська кухня, як в національному, автентичному виконанні, так і в сучасній інтерпретації (таблиця 1).

Таблиця 1. Характеристика закладів гостинності, де панує українська кухня

Назва закладу гостинності	Характеристика
Готель «Пектораль»	Розташований в північній частині легендарного острова Хортиця. Краса природи і історична унікальність місцевості створюють атмосферу гармонії, спокою і безтурботності. У ресторані готелю «Пектораль» готують страви української національної кухні.
Ресторан «Кобзар»	Для прихильників української кухні та стриманого національного стилю в готелі «Мир» відкритий ресторан «Кобзар». Спокійна атмосфера та відмінний сервіс сприяють проведенню зустрічей і ділових обідів.
Готель «Коруна»	Курортний готель «Коруна» розташований у селі Татарів в оточенні мальовничих Карпатських гір. «Коруна» – це не тільки сучасний комплекс відпочинку, а й цікава етнографічна пам’ятка. Однією з споруд готелю є оригінальна гуцульська хата, збудована в гірському селі Шепіт ще в 1931 році і дбайливо перенесена в «Коруна» в 2005-му. Відвідувачам готельного ресторану запропонують страви старовинної гуцульської, української кухонь.

В умовах відродження економіки України, саме такі готельно-ресторанні комплекси, заклади гостинності можуть бути названі підприємствами, що популяризують українську національну кухню. Народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво. Українська кухня складалася протягом віків і з давніх часів відрізнялася різноманітністю страв, високими смаковими і поживними якостями. На думку відомих київських рестораторів, в Україні є родюча земля, розвинене сільськогосподарське виробництво, всі продукти і всі умови для створення якісних закладів і розвитку сучасного мистецтва приготування їжі по-українськи та в цілому ресторанної культури.

Найкращим чином популяризувати національну кухню України та зробити її дійсно значущим елементом нематеріальної культурної спадщини можуть саме заклади гостинності. Адже саме готельно-ресторанні комплекси, це місця найбільшої атракції іноземних туристів.

Список використаних джерел

1. Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69.
2. Українські бренди: борщ, історія борщу. URL: https://smakplus.com/cuisine/ukrainian-cuisine.
3. Опитування показало, чи хочуть іноземці їхати до України після Євробачення. URL: https://news.finance.ua/ua/news/-/402490/opytuvannya-pokazalo-chy-hochut-inozemtsi-yihaty-v-ukrayinu-pislya-yevrobachennya.

Джерело: Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації: Тези доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.-фестивалю (м. Київ, 14-15 листопада 2019 р.). К.: Вид. центр КНУКіМ, 2019. 279 с. С.69-73.