Фестивалі народної творчості як соціально-культурний феномен

Фестивалі народної творчості є не лише заходом культурним, що дозволяє його учасникам обмінюватися досвідом і досягненнями в різних видах мистецтва, але і явищем, спрямованим на процес поліпшення та зміцнення взаємин між людьми, активізацію їх творчого потенціалу, організацію дозвілля.

Аналізуючи статистику Міністерства культури Республіки Білорусь чітко видно, що виникнення того чи іншого фестивалю народної творчості викликає зростання самодіяльних колективів, як у столиці, так і в регіонах. Статистика засвідчує, що по закінченню фестивалю з часом багато колективів припиняють своє існування.

У Республіці Білорусь вже неодноразово проходив Загальнобілоруський фестиваль національних культур. Він вносить величезний внесок у справу відродження, збереження і розвитку культур національних громад Білорусі. Свою історію фестиваль починає з 1996 р. Він дає можливість різним народам долучиться до духовної культури своєї нації, зберегти етнічну самосвідомість і самобутність, відчути себе рівним серед безлічі народів, що проживають на території Білорусі. У фестивалі брали участь представники більше 15 національних громад.

Останній III Загальнобілоруський фестиваль національних культур проходив з лютого 1999 р. до травня 2000 р. Урочисте відкриття фестивалю відбулося в лютому 1999 року в Мінську, в квітні - в обласних центрах Білорусі, заключні заходи - 2-3 червня 2000 року в м. Гродно. Участь у фестивалі брали 16 національних культурно-просвітницьких об'єднань: азербайджанці, вірмени, греки, корейці, латиші, литовці, молдавани, німці, поляки, росіяни, татаро-башкири, українці, цигани, чуваші, естонці, євреї. З метою подальшого збереження і розвитку багатовікових традицій національних колективів Білорусі, зміцнення їх культурних зв'язків Міністерство культури Республіки Білорусь, Державний комітет у справах релігій і національностей, Гродненський облвиконком і Гродненський міськвиконком прийняли рішення надати III фестивалю статус Загальнобілоруського.

Під егідою III Загальнобілоруського фестивалю національних культур в 1999-2000 роках було проведено багато заходів художньої спрямованості. Найбільш значними з них були обласні фестивалі національних культур у м. Гродно (квітень), м. Вітебську (квітень), Мінський дитячий фестиваль національних культур «Сонячний птах» (листопад), один раз на два роки проводиться зведений концерт «Яднанне» в Мінську.

Активно включилися в хід фестивалю українські колективи, які провели V Республіканський фестиваль мистецтва українців Білорусі. У м. Молодечно пройшов зональний фестиваль української та білоруської культур «Обнiмiться, брати мої», присвячений 185-річчю Т.Г. Шевченка. У грудні фольклорний український ансамбль «Ватра» з Білорусі прийняв участь в V Міжнародному фольклорному фестивалі «Каляда» у м. Рівне (Україна), на якому отримав звання дипломанта.

З великим успіхом пройшов VII Фестиваль польської пісні в містах Несвіж, Слонім, Ошмяни, Мієр, Щучин і ін. У містах Гродно і Ліда пройшов Республіканський огляд польскомовних колядних гуртів.

Одна з найбільш ефективних і популярних форм роботи - національні свята. У 1999 році пройшли молдавське свято весни Мертішор, корейське свято Нового року за місячним календарем, естонське свято Іванів день (в ніч з 23 на 24 червня), литовське свято День Міндавгаса (червень), єврейські свята Пурим, Ханука, азербайджанське Навруз Байрам (квітень), татарський Сабантуй і т.д.

Для підготовки проведення фестивалю був заснований республіканський оргкомітет, дирекція, обласні, районні, міські оргкомітети національних культурно-просвітницьких об'єднань. Вони здійснюють безпосередній менеджмент фестивалю, координують діяльність організацій-засновників, визначають порядок та терміни проведення заходів, формуючи творчі секції, журі, експертні та робочі групи для надання практичної допомоги учасникам фестивалю, організовують пропаганду національного мистецтва в ЗМІ. Творчі секції розробляють умови та рекомендації з проведення фестивальних заходів по жанрах, аналізують сучасні процеси розвитку національних культур, підводять підсумки і вносять пропозиції про заохочення учасників та організаторів фестивалю.

У білоруському місті Постави проводиться Міжнародний фестиваль народної музики «Звіняць цимбали і гармонік». Цілями фестивалю є подальший розвиток і популяризація традицій народно-інструментальної творчості, підвищення виконавської майстерності колективів та окремих виконавців, збагачення їх репертуару, розширення і зміцнення культурних зв'язків між народами. У фестивальних заходах беруть участь кращі самодіяльні колективи та індивідуальні виконавці з Білорусі, Литви, Молдови, Польщі, Росії, Словаччини, України. Репертуар учасників фестивалю повинен відображати місцеві особливості регіону, який вони представляють. У фестивальних заходах беруть участь різні самодіяльні артисти - гармоністи, цимбалісти, співаки, інструментальні колективи, фольклорні групи. Вечорами учасники гастролюють з концертами. Багато призів, які вручаються на фестивалі, робляться місцевими народними майстрами, а головним призом традиційно є цимбали, зроблені майстром І. Андроном і які є його символом. Фестиваль має широкий суспільний резонанс і позитивні відгуки в засобах масової інформації як у Білорусі, так і за кордоном.

У 1997 році з ініціативи Федерації профспілок в Білорусі була зроблена спроба об'єднати всі фестивалі народної творчості під одним дахом. Так народився фестиваль народного мистецтва Білорусі «Білорусь - моя пісня». Проведенню фестивалю сприяла значна активізація та організаційно-творча діяльність колективів, створення нових, і вже не на папері, а реальних творчих груп однодумців, збагачення репертуару, посилення матеріально-технічної бази. Репертуар багатьох колективів значно збагатився завдяки активній пошуковій діяльності, встановленню плідного співробітництва з авторами, конкурсному відбору. Активізувалася творчість самодіяльних композиторів. Не зайвим буде відзначити і той факт, що багато колективів пошили «під фестиваль» нові сценічні костюми, і часто це не фабричне виробництво, а ручна робота, повністю відповідна регіональним особливостям, яка вже сама по собі є витвором мистецтва. Те ж саме можна сказати і про музичні інструменти, зроблені народними майстрами. Багато з них виготовлялися або були відновлені за прикладом інструментів, поширених в тому чи іншому регіоні століття тому.

Проведення фестивалю активізувало аналітичну діяльність органів культури, методичних центрів, розширення творчих контактів з діячами культури та мистецтва. Організаторам фестивалю вдалося відновити і зміцнити творчі зв'язки провідних професійних фахівців із самодіяльними колективами. Ще однією позитивною стороною фестивалю можна вважати те, що його проведення сприяло активізації цілеспрямованої діяльності і державних, і профспілкових, і деяких відомчих органів з підтримки закладів культури та самодіяльних колективів. У багатьох регіонах для проведення фестивалю були виділені спеціальні кошти, розроблені та затверджені програми, прийняті важливі управлінські рішення, підготовлена ​​відповідна правова база. Варто відзначити, що фестиваль охопив усі територіальні зони, області республіки. У ньому беруть участь робітники і службовці підприємств різних форм власності, студенти, учні загальноосвітніх шкіл та гімназій, шкіл-інтернатів, позашкільних, професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, індивідуальні виконавці та колективи установ культури і мистецтва, особовий склад органів внутрішніх справ, Міністерства оборони, культурні об'єднання національних меншин, громадські організації та творчі спілки Білорусі. Всього в Першому фестивалі народного мистецтва «Білорусь - моя пісня» взяло участь понад 40 тисяч творчих колективів з кількістю учасників близько 600 тисяч осіб.

У Гомельській області Білорусі проводиться Регіональний фестиваль фольклорного мистецтва «Берагiня». Найважливішими з його завдань є:

- охорона і заощадження регіонального та локального традиційної народної спадщини;
- виявлення та повернення в практику різних форм основних видів автентичної фольклорної спадщини свого краю;
- залучення дітей, підлітків, молоді до автентичних форм народного мистецтва шляхом усного навчання;
- привернення уваги державних установ та громадськості регіону до проблем виховання дітей та молоді засобами традиційної народної творчості.

Фестиваль «Берагiня» спрямований на багаторівневу, системну, комплексну і тривалу спільну роботу органів та установ культури та освіти в області традиційної народної творчості, на вивчення і популяризацію на науковій основі автентичних форм традиційного білоруського народного мистецтва.

Проведення подібного фестивалю сприяє пожвавленню традиційних форм народної культури на місцях їх натурального побутування, формує ціннісні орієнтири і громадську думку в напрямку усвідомлення важливості традиційного мистецтва краю в системі білоруської та світової культури в цілому. Цей фестиваль став акцією підтримки, відновлення і наступності традиційної культури. В ході фестивалю були організовані нові дорослі фольклорні гуртки, дитячі фольклорні ансамблі, були виявлені нові імена майстрів декоративно-прикладної творчості.

Фестиваль - це в першу чергу люди, які просто так, не дивлячись ні на які обставини, віддають себе творчості. Несуть в народ материнську пісню, танець, музику, добре слово.

В таких масових заходах як фестивалі задіяна велика глядацька аудиторія, що сприяє популяризації народного мистецтва. Багато глядачів після фестивалю виявляють бажання самим спробувати свої сили у творчості і долучити до нього дітей.

Виходячи з цілей та задач фестивалів народної творчості, можна зробити висновок, що фестивалі є не тільки соціально-культурним, а й педагогічним феноменом. Їх глобальним завданням є не тільки обмін і демонстрація досягнень, але і в процесі цього засобами мистецтва виховання як учасників, так і глядацької аудиторії.

Література

1. Усебеларускi фестываль нацыянальных культур. Гродна, 2000.
2. Самадзейная народная творчасць у сучасных сацыякультурных працэсах.
3. Материалы отдела учреждений культуры и народного творчества Министерства культуры Республики Беларусь.

Вишневська І.Н.