Дві пари близюків справляють весілля!

Сестри Валентина й Світлана Куржос розповідають, що завжди мали різні смаки у виборі кавалерів. Не пам'ятають, щоб симпатією обох був один і той самий хлопець. Тому сестри, як і брати Григоращуки Віктор і Олександр, були в захопленні, що зустріли одне одного та відчули симпатію. Пари зустрічалися менше року, а в день закоханих, 14 лютого, брати запропонували дівчатам вийти заміж.

Олександр, Віктор, Валентина й Світлана вперше познайомилися у міському парку на щорічному проведенні «Петрівського ярмарку». «Коли я звернув увагу на двох однакових дівчат, - розповідає 28-річний брат-близнюк Олександр, - то пошкодував, що поруч не було брата, а сам підійти й познайомитися не зважився». Але ще в цей же день брати й сестри, виявляється, сиділи із друзями в тому самому кафе. «Коли ми вийшли з кафе, Світлана на хвилинку відлучилася - говорить 24-річна Валя - і тут звернула увагу, що до мене підходять два високих хлопці, і я розгубилася, тому що не могла зрозуміти, що відбувається, дивлюся на одного - одна особа, дивлюся на іншого - та ж сама особа. І тут розумію, що це близнюки. Покликала сестру».

Хлопці запропонували піти на відкриту літню площадку біля ресторану, де ми й познайомилися ближче. За столиком ми відразу сіли так парами, як потім і одружилися - кожний відразу відчув свою "половинку". Сестри працюють медсестрами, брати працюють у рекламній і поліграфічній сфері. Згодом з'ясувалося, що ми не тільки жили в одному районі, а й училися в одній школі. А не зустрілися раніше лише тому, що хлопці вчилися в першій зміні, а дівчата - у другий. Для пропозиції руки й серця Віктор і Олександр вибрали більш ніж особливу дату - 14 лютого, День закоханих. Брати хотіли, щоб усе було романтично.

"Хлопці прийшли до нас додому із квітами, шампанським, цукерками, - пригадують дівчата. - Ми відразу помітили, що вони якісь не такі, як завжди - начебто небагато розгублені. І тут Вітя, і Сашко стають на коліна й починають одночасно зізнаватися нам у коханні. - Дуже цікаво, що коли ми на роботі сказали, що зустрічаємося із хлопцями близнюками, усі запитували: "А хто це вас так познайомив?" Людей дивувало, що все відбувалося саме по собі. І брати й сестри переконують, що ще жодного разу не переплутали своїх коханих."

"Ми ж абсолютно різні - хтось ніжніший, у когось риси особи трохи суворіші, - запевняє Віктор. - Не помітити різницю можна хіба що на відстані. Тим більше, що вже давно не одягаємося однаково. Хоча дівчата нас дуже здивували, коли серйозно доводили, що одна з них схожа на маму, а інша - на батька. Однак на власне весілля Світлана й Валентина не тільки вибрали однакові плаття, а й зробили такі ж зачіски й макіяж. "Через що ми їх майже не поплутали, - посміхаються брати. - Особливо, коли обличчя наших наречених були закриті фатою". Разом пари й вінчалися. "Молодий священик спочатку теж розгубився, - говорить Віктор. - Тому що в його практиці такий випадок був першим. Тому не знав, з кого починати".

До речі, обидві молоді родини Григоращуків мріють про власний будиночок, і дуже хочуть, щоб у них теж народилися близнюки.