Весільний одяг наречених Городка

Сьогодні ми розповімо Вам про весільний одяг, який носили наречені у місті Городок Львівської області на початку ХХ століття.

Весільний вінок виготовляли з квітів із папірусного паперу. Кожну пелюстку спершу фарбували, а потім вкривали воском. Пелюстки приклеювали одну до одної і чіпляли на тонкі металеві дроти.

На виготовлення подібного вінка витрачалося кілька місяців, адже це дуже кропітка робота. Іноді така прикраса важила близько півтора кілограма. Після весілля вінок зберігали на щастя, так само як сьогодні зберігають фату.

Цікаво, що коли дівчина збиралася заміж, вона повинна була мати цілу скриню приданого. Так, у нареченої повинно було бути як мінімум десять сорочок, кілька десятків рушників, настільників (тобто, скатертин), рядна, подушки, полотна, намисто.

Придане дівчата починали збирати років із дванадцяти. На другий день весілля молоду покривали наміткою, саджали на віз, поряд клали скриню з приданим і везли до молодого у хату. Там невістка знімала свекрушині рушники і вішала свої. За намисто, яке давали в придане дівчині, могли купити землю. Часто, аби дівчина виглядала більш заможною, намисто і прикраси на весілля позичали.

Зверніть увагу на комірець. Таку вишивку тепер називають брокарівською на честь фірми "Брокаръ и Ко", яка сто років тому випускала різноманітну косметику: парфуми, мило, пудру. До косметики, яку продавали на ярмарках, додавалися схеми вишивки.

Троянди, лілії, виноград, калина ― усі ці вишивані орнаменти беруть свій початок від брокарівських узорів.

Львівщина близько знаходилася до Європи, тому в цих землях відчувається сильний вплив польської культури. У Франції такою вишивкою оздоблювали скатертини, інтер’єрні речі, а українці взяли її для вишивки сорочок.

У 20-30-х роках ХХ століття брокарівська вишивка витісняла традиційні узори вирізування. Тільки подоли сорочок до 60-х років вишивали традиційною технікою.

Поверх сорочки у дівчини вдягнена свитка, зроблена з валяної овечої шерсті. Щоб зробити одну таку свитку треба було підстригти чотирьох овечок. Тобто якщо дівчина була з незаможної родини і мала лише одну вівцю, їй доводилося чекати чотири сезони.

Джерело: Українська правда. Життя.