Бойківське весілля

З давніх-давен кожний народ має свої звичаї і обряди, що вирізняє їх з-поміж інших. Одні держави утворювалися, інші зникали з історичної арени, минало століття за століттям, а основи обрядів залишаються і до сьогодні. Обряди у давні часи відігравали велику роль, вони визначали свідомість населення. Всі країни, які захоплювали нові землі, завжди старалися нав’язати там свої звичаї, щоб остаточно підкорити захоплені народи.

Найбільш цікавим є весільний обряд. Адже весілля – це найвеселіше свято у житті кожного. Це урочистий момент у долі молодят і їхніх сімей. Шлюб – це створення нової сім’ї, що є завжди прекрасно. Наше місто славиться різнобарв’ям весільних обрядів. Елементи одягу, розмовний стиль та традиції ніби схожі, але й одночасно різняться між собою в кожному селі: в Кропивнику, чи, скажімо, в Княжолуці. Цікаво було б порівняти побут та звичаї в різних селах не тільки Долинського району, але й цілого Бойківського регіону.

І от днями в музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів кожен бажаючий зміг відчути себе учасником такого веселого дійства – бойківського весілля. Аматорський фольклорний колектив «Лолинянка» з села Лолин на чолі з музичним керівником Мироном Даниловичем Кузьмичем познайомив краян з весільним обрядом свого села.

Самій постановці передувала велика дослідницька праця. Зразки пісенного та розмовного фольклору, по крупинках зібраного від довгожителів села Лолин, лягли в основу сценарію. Та все ж ідею створення композиції саме такою, як вона є, з тими неповторними ладканками та говіркою села, колектив виніс на розсуд глядачам.

Біля музею дзвінко лунала музика і ніби заманювала до себе гостей. Декілька хвилин очікування, і дійство почалося. З першої ж миті веселі пісні та жарти, елементи одягу, які не побачиш на жодному весіллі, зачарували своєю цікавістю. А весільні традиції були цікаві і незвичайні. Весільні вінки, які свахи з батьками сплели для молодих з магічного зілля – барвінку – це символ їхньої долі, яку вони повинні оберігати. Обряд викупу молодої – коли рідний брат не хоче віддати сестричку в чужу родину, а погоджується на це тільки після доброго викупу.

А коли молоду одягали у весільний одяг , братик розчісував їй косу, ставив туди гроші, як символ багатства, а дружки з мамою одягали весільний вінок. Також запам’ятався момент, коли молода перев’язує руку нареченому вишитим рушником трьома вузликами: щоб не пив, був добрим господарем та на чужих жінок не задивлявся. Коли молоді йшли до церкви, батьки скроплювали їх свяченою водою, благословляючи в щасливу дорогу. А повінчавшись, їх пригощали хлібом з медом на солодке сімейне життя. Вітання молодих, частування та наспівування народних пісень розвеселили народ. А наприкінці святкування, наречений зняв з молодої вінок та одягнув хустину, як символ того, що вона вже заміжня. А потім молода «перетанцьовувала» з незаміжніми дівчатами, а свахи наспівували веселих жартівливих пісень. Закінчилося дійство частуванням всіх глядачів короваєм з медом.

Захоплююча постановка, веселі музики не залишили байдужими нікого. Глядачі і після виступу колективу продовжували наспівувати коломийки, а музики їм награвали. «Дуже дякуємо вам, що організували для нас таке свято. Ви дали нам можливість зазирнути до нашої історії, етносу і народної творчості. Українська пісня, прозора і щира, викликала сльози на моїх очах», – говорить пані Марія. Музей поставив перед собою завдання – познайомити бойківський край з весільними обрядами кожного окремого села. Ми познайомилися з традиціями села Лолин, які є цікавими і захоплюючими, а одяг неповторним: давня вишивка, збирані спідниці та червоні чобітки. Ми повинні популяризувати бойківські традиції, передавати їх з покоління в покоління. Нехай це незвичайне дійство залишиться в нашій пам’яті до наступного бойківського весілля!

Джерело: Тижневик "Бойківська справа".