Весілля без алкоголю – давня українська традиція

Тверезе весілля в українській обрядовості не є чимось новим. Не є новим, а просто забуте, адже впродовж більше 400 років український народ є об’єктом цілеспрямованої алкоголізації. Тому з часом тверезі цінності були замінені п’яними.

На Русі молодята пили квас, а гості – мед. Наші далекі пращури добре знали, що у день, коли зачинатиметься нове життя, необхідною умовою здоров’я потомства мусіла бути батьківська тверезість. Вікова мудрість через суспільні заборони, що передавалися з діда-прадіда, оберігала молодих людей від згубного впливу хмільних трунків. Окрім того, пиячити на весіллі вважалося страшним соромом.

Етиловий спирт був завезений в Україну генуезькими купцями в 1398 р., для використання у медицині. А від першої третини XVI ст. етанол поширився як алкогольний виріб. З того часу наші тверезі весільні традиції почали підмінятися тими п’яними ігрищами, які ми бачимо нині.

У середині ХІХ ст., на хвилі руху тверезості, організованого греко-католицьким духовенством, відроджується звичай проведення весіль без алкоголю. Тверезіли цілі села та повіти: шляхом загального відкритого голосування жителі зносили корчму, складали обітниці, і вступали до братств тверезості. Митрополит М. Левицький, навіть, засудив ужиток алкоголю як один зі смертних гріхів. У 1930–1940-х рр. ідея тверезості червоною ниткою проходить через ідеологію ОУН-УПА. Зокрема, на весіллі С. Бандери у 1943 р. не було жодних алкогольних трунків.

Минули роки, і ми здобули свободу та власну державу. Вільна держава, але залежний народ; залежний від алкоголю та інших наркотиків. Задурманений розум породжує розпусту, лихослів’я, розтління дітей та молоді й тисячі інших пороків. Свідченням цього є глибока духовна криза нашого суспільства. Жодна гостина чи свято у наш час не обходиться без спиртного. А тим паче весілля; навіть молоду викуповують за горілку! У світлий день зачаття нового життя молоді люди не тверезіють, а п’яніють. Ось так і розпочинається життєвий шлях подружжя – не солодко, а гірко, не з чистоти, а з бруду, не з Богом, а з «алкогольним душком».

Але все набагато краще, аніж видається гіршим на перший погляд. Минуло багато років, і в незалежній Україні піднімається нова хвиля руху тверезості. Одним із завдань молодих активістів є відродження забутих українських тверезих традицій, а особливо весільних.

Так, 10 листопада 2012 р. відбулося чи не перше тверезе весілля за часів незалежності у Львові. Молодята – Зиновій (один із координаторів руху «Твереза Україна») та Юлія Станішевські ступили на рушник своєї долі тверезо. Українське тверезе весілля, ось так назвали прекрасне свято поєднання двох закоханих сердець. Українське, бо усі гості були у вишиванках, а тверезе, бо не було навіть згадки про спиртні вироби.

Дорогою до Шевченківського гаю кортеж молодих привертав увагу водіїв та перехожих не пафосною пишнотою, а скромною традиційною вишуканістю. «Горбаті» запорожці, увінчані українськими букетами та ляльками-мотанками, були оздоблені написами – «Тверезі молодята» і «Тверезі гості».

Шлюбували Зиновій та Юлія у старовинній церкві Премудрості Божої. Шлюб давали двоє священнослужителів: настоятель храму – Власій Оленин, і духовний наставник Зиновія – отець Ігор Цар, активний проповідник тверезого способу життя. Після священного обряду, біля виходу з церкви уся молодь в один голос заспівала «Ще не вмерла...» на знак того, що у неньки України є багато синів та доньок, які продовжать і примножать споконвічні традиції нашого народу.

Друга частина свята відбувалася в ресторані «Чумацький шлях» (м. Пустомити). Мальовниче й затишне місце, де кожен куток дихає українським, доповнили традиційні страви та напої – червоний борщ, голубці, завиванці, медовий узвар та безліч інших смаколиків.

Застілля почалося не з тостів і побажань, а з молитви та благословення, які виказав о. І.Цар. Спочатку гостям старшого покоління було дивно дивитися на свято без «заповітної чарки». Але незвичайна, насичена розважальна програма та запальна жива музика, всіх затягла у вир тверезого весілля. Адже на те воно й весілля, щоби веселитись, тверезитись. Не сумував ані один гість, тому дуже швидко усі алкогольні упередження та стереотипи розвіялись як дим. Більше того, батько молодого – пан Мстислав, наслідуючи приклад свого сина, публічно пообіцяв, що від цього дня житиме тверезо.

Карколомні козацькі ігри, народні танці, веселі конкурси, українські пісні, – усе це створювало особливу атмосферу, що дихала добрим тверезим духом. Його нізащо не відчути на весіллі з алкоголем. Гості розходитися не хотіли, тому забава була аж до ранку.

Українське тверезе весіллястало променем світла у темноті наших днів, і золотим взірцем для наслідування прийдешній молоді. Молоді, яка будуватиме державу; молоді, яка народжуватиме та виховуватиме дітей. Молоді, яка плекатиме віру, надію та любов у світле – тверезе майбутнє нашого народу.

Ярослав Стасів