Румунське весілля

Той, хто не був на румунському весіллі, втратив дуже багато: по-перше, воно витримане у народних традиціях, а по-друге, наречена на ньому обов’язково повинна заплакати.

- Щоправда, трапляються такі, котрі не плачуть. - розповідає працівниця Красноїльської селищної ради Олена Бурла, - весілля у нас відбувається за народними традиціями - співають пісні, коли прощаються з батьками, наречені плачуть - але не всі. Гостей дуже багато: весілля на 60 пар - це вчорашній день. Нині кличуть 300-400 осіб.

Батьки обмінюються подарунками. Хустини, скатертини, рушники, пляшка горілки - обов’язково.
Дуже непросто батькам нареченої - вони повинні вручити подарунок не лише батькам, але й родичам нареченого. Колись вручали ледь не усім родичам - і дядькам, і братам тощо. Тож мамі нареченої просто біда була! Зараз коло звузилося - обдаровують лише найближчу рідню. Але інша проблема: якщо колись можна було обійтися хустинкою - для бабусі, сорочкою для дідуся, то зараз подарунки зазвичай із золота.

За словами Олени Бурли, одружуються у Красноїльську дуже рано. Хоча, за законодавством, дівчата можуть ставати на рушник із 17 років, у їхніх краях вони це роблять років із 16. Нещодавно, наприклад, зареєстрували шлюб пари, де дівчині було 15 років, а хлопцеві - 18. У такому разі дозвіл на шлюб дають через суд.

- Є багато молодих людей, які живуть у громадянському шлюбі з 16 років, а потім оформлюють офіційно шлюб, коли наречена досягає 17-річного віку, - розповідає Олена. - Шлюб у нас дуже помолодів: і колись дівчата виходили заміж у 16 років, але ж - за хлопців, яким було 22-24 роки, а нинішнім - 18. Багато хлопців зараз у 18 років одружуються. Діти.

Щодо найстаршої пари, які вперше брали шлюб, то пані Олена згадала таку і одразу побігла за реєстраційним журналом, щоби відшукати їхні дати народження.

- Знайшла! - урочисто оголосила вона. - Наречена - з ...1980 року. Він - її ровесник. Я, коли вони розписувалися, так і сказала: «Я дуже рада, що нарешті розписуються люди, які усвідомлюють, що таке шлюб, як це відповідально...»