Осінь споконвіку в народі вважалася найвдалішим часом для одруження. Справи завершено, можна і погуляти! Зараз мало хто враховує старовинні канони, але познайомитися з весільними прикметами все одно цікаво. У душі ми все-таки віримо у прикмети. І хоча не можна ручатися, що, зігравши весілля за всіма мислимими правилами, молоді житимуть, як в казці, намагаймося, щоб на нашому весіллі все було "по науці".

На Тернопільщині найбільш збереженим серед родинних обрядів виявився весільний. Він зберіг переважно майже усі вузлові елементи, лише в значній мірі скоротився у часі. Особливо звелася до мінімуму довесільна обрядовість - сватання чи заручини, хоча у північних та південних її районах вона майже повністю функціонує. Найбільш збереженим є власне весільний обряд, хоча значна частина пісень, які його обслуговували, вийшла з ужитку.

Літописи, майже єдині документи, що на них ми можемо основувати наші досліди над звичаями старих східних слов'ян, вказують нам, що в цих слов'ян шлюб уже існував як інституція. Ця інституція походила зі звичаю умикання та купівлі молодої; літописи, що переказують нам про ці факти, сягають приблизно до VIII та IX століть.

Вінчання - це дуже важливий крок у житті і дуже урочиста подія. Це обряд, який відбувається за певними правилами і має багато нюансів. Оскільки Львів - місто багатоконфесійне, цікаво буде дізнатися про особливості вінчання в Церквах різних конфесій.

З давніх-давен до весілля готувалися наперед і передував цьому безліч різних обрядів. З'єднанню двох сердець і рук сприяв певний ритуал - сватання. Щоб одружуватися, молодий чоловік повинен був заслати сватів в дім нареченої - одержати у її батьків на це дозвіл. В ролі сватів виступали або сам жених, або його родичі, хресні батько і мати. Значно пізніше це стало ремеслом - свахи за винагороду шукали наречену для жениха, домовлялися про придане. Хороша сваха користувалася популярністю і була нарозхват.

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: «на щастя, на долю», наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія - нескінченність життя, стилізована калина - уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград - символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

На перший погляд така собі звичайна річ у побуті як скриня не повинна відігравати велику роль у житті дівчини, але ні, якраз насправді все зовсім інакше.

1 рік - ситцева річниця. Прийнято дарувати цього дня предмети ужитку з тканини (скатертини, рушники або завіски).

Той, хто не був на румунському весіллі, втратив дуже багато: по-перше, воно витримане у народних традиціях, а по-друге, наречена на ньому обов’язково повинна заплакати.

Заручини влаштовують або після або до сватання разом з оглядинами, запрошуючи усіх гостей нареченої та нареченого. Обряд проходить у тій же послідовності, що й сватання: приходять старости, починають свою розповідь. Молода виносить рушники і перев'язує ними сватів та молодого, дарує дарунки.